Інтерв’ю

За лаштунками допомоги. Лілія Бондаренко: лікарка, що не втомилася з Майдану

Лілічка, або ж Ліля Михайлівна, з «Лелекою» вже майже три роки. А в медичному волонтерстві – ще з кінця 2013-го. Зізнається, що такий довгий шлях «прибиває» емоції, але не бажання прокидатися зранку та працювати для армії.

За лаштунками допомоги. Альона Бабенко: «Від моєї картинки залежить кількість рюкзаків для медиків на Донеччині»

Альоні 23 роки, майже три з яких вона працює в «Лелеці». Прийшла як асистентка, але швидко зросла в digital-напрямку і тепер керує всіма онлайн-платформами, створює дизайн, адмініструє сайт і соцмережі. Одночасно закінчує магістратуру в Українському католицькому університеті («Управління неприбутковими організаціями»).

За лаштунками допомоги. Наталія Кочарова – голос «Лелеки»

«Добрий день, це Наталія з Благодійного фонду Лелека-Україна, звертаюся до вас щодо вашого запиту…», – так починається майже кожен ранок Наталії Кочарової, яка приймає заявки від військових у київському офісі «Лелеки». Саме її голосом фонд говорить із тисячами бойових медиків, що звертаються по допомогу.

Напередодні. Що робили письменниці, депутати та військові перед початком великої війни.

Що ми відчували? Якими були наші дії? З ким і про що говорили? Як і багато хто в ці дні, ми повертаємося до чи не найбільшої колективної травми українців, 24 лютого 2022 року, і відчування себе в ній.

Важливо, щоб ми вижили як країна і народ. Інакше нашого мистецтва не буде. Бойова медикиня Ольга Харченко розповідає про службу та мистецтво.

Після завершення Другої Світової світ звик, що воювати – це професія. Людина обирає її і їде кудись в далекі землі битися за щось, цінність чогось не завжди зрозуміла тим, хто військову справу як професію не обрав.

Мами героїв: як живуть і допомагають ті, хто втратили найдорожчих

Ми записали історії трьох матерів, чиї сини свідомо стали на захист країни та загинули молодими. Це історії про жінок, які після найболючішої втрати прийшли допомагати самі – тим, хто колись підставляв плече їхнім хлопцям або воював поруч.

Бойова медикиня Олена Риж: «Командир робить мені зауваження лише за матюки, а за колір волосся — ні»

До великої війни 43-річна Олена Риж Іваненко була топ-менеджеркою ресторанного бізнесу. Зараз вона — бойова медикиня 47 ОМБр «Маґура». Зустрічаємося з нею в київському офісі Leleka Foundation/БФ Лелека-Україна. Яскрава, харизматична, гучна — дівчина розповідає про два роки на службі, Олега Сенцова та Валерія Маркуса, свій заповіт і маски для обличчя у тактичному наплічнику.